Тиждень 17. Відправний

- Вадик, сделайте-ка мне чаю И себе захватите,
поболтаем... Секунд 30! (пауза) Пошутила.
- Поржал...

Up-Grade. Дуже-дуже шкода, але на другому етапі наша команда пролетіла. Боротьба була палка, перемагають найкращі бла-бла-бла. Так, це не останнє наше змагання й, що цікаво, не найперше, але тут ми дуже багато ресурсів поклали на важелі, а результат маємо не надто задовільний, не дотягнули, таке. Щоб моя команда не засмучувалась, зробила їм такі-от колажики (щоб було зрозуміло, використовуючи образи з Керроллівської "Аліси", я була Капелюшником, Катя - Алісою, а Андрій - Чеширським Котом - від того й у нижньому центрі колажів відповідні персонажі - хоч там і Еліс з "Сутінок"). Бо вони у мене дійсно найкращі :)



Вокзал. У п'ятницю посадила двох подруг на потяг - одну в Євро-тур, іншу - додому. Після того як "інша" поїхала, то якось й настрій пропав, таке. 11го має вже повернутися. Також вона має привезти квиточки у Харків, куди ми разом поїдемо на турінір 13-14 травня.


Буча. Цими вихідними їздили в Бучу, аж до 3 травня там були. Кладовище, потім шашлики й вихідні з сестрою. Дивлячись на малу, згадую себе у цьому віці - така ж вреднюча, але кльова :) Все більше відчувається різниця. Це як подруга, з якою різниця у віці півроку - й півроку хтось старший, а інші півроку - ви рівні. Тут дуже схоже, але я завжди старша й завжди на 6 років. Але іноді я дійсно старша сестра, а іноді - рівна. Певно десь так і має бути :)