Тиждень 25. Водяний та веселий

Батькам кльово - в них любов,
бла-бла... а нам ще жити...
(с) Віка

Вода повсюди. Була цього тижня. Пішли з Рижиком на пляж - й вшпарила злива. Жива, справжня, з блискавками через усе небо, з криками на всю горлянку та сміхом до захльобу. Й ми купалися у Дніпрі у цей крик неба над нами. Й вода обгортала нас знизу та поливала зверху, але ми все одно мали змогу дихати - й це було щасливо. А коли повернулося сонце, вилізли грітися, обсихати та розмовляти. Було дуже тепло. Всім.




Країна Мрій. Яка цього року знову стала Країною Злив. Втім, фест був крутий, хоч й я була там лише першу половину першого дня - бо потім сильно намочила ноги й почувалася недобре. Зате з подругою грали у козацькі забави - мали зняти одна з одної спеціальну шапку - до трьох перемог. Грали на морозиво, але виявилося, що у нас 2:2 й дві нічиї, то ми вирішили так залишити й просто купити одна одній морозива :) А серед козаків була дуже здивована побачити мого товариша-могилянця - навіть не здогадувалась, що він цим займається - дуже хвацько стрибав та бився на шаблях. В цілому було дуже добре - наступного року обов'язково буду там обидва дні й у відповідному взутті.










А тим часом у Берліні...

http://drugoi.livejournal.com/3578473.html

Тиждень 24. Свіжий

- Мам, Пап, смотрите. Мой новый друг Алеша.
- Твою мать, мёртвый лось!
- Алеша пойдем, нам тут не рады.

Новосілля. Цього тижня його справляла моя подруга-дебатерка. Вона нарешті переїхали від злістної хазяйки до нормальної квартири з двома хлопцями-співмешканцями. До неї там теж жила дівчина, але з кицькою - Каті довелося драїти від тої кицьки майже все, що було навколо! Тому, коли ми з Христею (її однокурсниця, теж моя знайома) прийшли, то нас зустрів свіжий аромат миючих засобів :) Сам вечір та ніч (я залишалася ночувати) пройшли добре - поїли (ми з Катьою придбали продукти, а потім Катя нам готувала), дуже багато сміялися, особливо під час вечері. Прикол з лосем був найгарячіший - ми його разів зо двадцять повторювали й все одно сміялись. Ще співали пісня під гітару та гуляли нічною Оболонню.






ВДТ "Вільна молодь". Цими вихідними організовували у Києві Великий Фінал багатоетапного дебатного турніру. Для нашої команди то було велике випробування - бо це по суті вперше, коли ми робимо щось реально масштабне без допомоги верхівки Дебатної Академії. Й як на людей з не надто великим досвідом, ми афігенно впорались! Всі свої ляпи ми занотували на рефлексії й тепер будемо їх враховувати, але є багато чудових речей, які нам вдалися. На мою думку, турнір був дуже хороший - я мало таких останнім часом бачила. Й хоч я на це дивлюсь очима співорганізатора, але порівнюючи з іншими турнірами за певними критеріями - ми круті :) Все було максимально чітко, суддівство - взагалі мовчу - нам вдалося витягти суддями дебатерів покоління Kyiv-Spring (Катерина Яблочкова - головний суддя, Наталя Куликовська, Олексій Десятник, Олексій Яценко та ще кілька людей такого ж рангу). Плюс наші звичні всеукраїнські судді. Турнір був розрахований на 40 команд, у нас було 32, що вже більше, ніж на двох попередніх етапах. Й загалом - учасники були задоволені, судді у більшості своїй - теж. Також потім мали розмову з Яблочковою - скоріш за все за їх допомоги будемо наступної весни робити Kyiv-Spring (міжнародний англомовний турнір), якого вже два роки не було :)

Тиждень 23. Дощовий

Вийшов новий йогурт зі смаком
йогурту і шматочками шматочків.
(с)

Штуки. Були з Кідом на виставці хенд-мейду. Позаминула виставка сподобалась мені якось більше за організацією та майстрами. Але це не завадило нам пробути там близько трьох годин.







Дощ... Після виставки ми планували позасмагати на Дніпрі, але зайшли у Парк Слави й там на одному з пагорбів просто розстелилися й так лежали. Припікало, але кілька дощових хмар побачили ще здалеку. Я одразу сказала, що хоч злива з кригою, а я нікуди не піду. Ніхто не пішов - й сиділи як два цуцика, притиснувшись одна до одної, обливаючись дощем, що бив прямо в обличчя, бо вітер робив його перпендикулярним до нас. Але як два дуже радісні цуцика :) Кід потім казала, що у неї скули від сміху болять. А я нарешті упіймала дощ цього сезону. Справжній, серйозний дощ - той, що пропустила у Харкові. ...сильніший. Обливаючись тим небесним щастям, забула все й просто кружляла, сміялась, кричала під дощем. Того дня була два дощі - ще один захопив нас, коли ми вже йшли Маріїнським парком - Кід каже, що другий був теплий. Ну може дійсно трохи, не звернула уваги. А біля Лялькового театру було смішно :) Хоча цілком могло стати казусно; добре, що все добре :)

В оригіналі. Останніми ночами переглядаю фільми англійською - якісь вже мені відомі, якісь нові з субтитрами. Цього тижня смакувала таке







Life can be as sweet as you make it. "The yellow handkerchief"


ЗНО. На цьому тижні написала англійську та математику. Треба було краще працювати над другим, але добре впоралась з першим. Вирішила, що коли вступатиму, то окрім прикладної математики обритиму програмну інженерію - вступивши на одну з цих спціальностей, другу візьму майнором на другому курсі, що залишає мені майже не зайнятим блок вільних дисциплін - тобто можу взяти собі мови та якісь дійсно цікаві мені курси. До соціології більше не торкнусь. Максимум перезарахую щось з вже прослуханого, якщо залишаться вільні години, але не буде нічого цікавого (у чому сумніваюся, але хай буде).

Тиждень 22. Робочий

"Все печали терпимы, если есть хлеб".
(с) "Red Riding Hood"

ЗНО. Цього тижня писала перше - українська мова та література. Вже наступного дня були викладені правильні відповіді. Розділом "мова" я задоволена, молодчинка, а от "література" могла б бути набагато кращою. Але в цілому результат хороший, маю очікування на відповідний бал. Ще подивимось, що там із перевіркою твору.

Newsletter. Написала свій перший новинарний лист для партнерів НаУКМА. Не так вже й страшно, як то кажуть :) Керівникові сподобалось, тепер писатиму такі щомісяця на постійній основі.

Лідерська Школа. Робота над нею йде повним ходом. Мишко робить найбільше, бо він місцевий - домовляється за розташування наметового містечка, тренерів, харчування й ще багато, багато дрібниць та не дуже. Але щось мені підказує, що найважливішим зараз є дрова - бо ватра ввечері необхідна 100% й щодня. Школа, до речі, буде проходити біля с. Бобрище Івано-Франківської області, у Карпатах :) Минулорічний захід такого типу залишив дуже сильний відбиток на мені.

Ще дитяча дивакуватість. На цьому тижні були у моєї бабусі. Вона розповіла кумедну історію - якось років десь так у 5-6 я була у неї на роботі й щось там нашкодила (чи то вронила щось важке, чи щось такого типу). Й співробітниця ввічливо по-доброму спробувала на мене нагримати. На що я їй відповіла "Тихо... Зайчики идут!". Ну й відповідно, що жіночка оторопіла :) Досі ніхто не знає, про яких зайчиків йшла мова, але цю фразу робітники тої фірми досі пам'ятають та юзають, коли хтось типу шкодить :)

Червона Шапочка. Остання робота Кетрін Хардвік (режисер перших "Сутінок"). Мене зачепило - дуже якісно зроблено. Є певні "сутінкові" моменти, але це стосується суто технічних деталей - оформлення титрів, музика, робота оператора тощо. Раджу до перегляду.