Тиждень 43. Раптовий

Все будет так, как надо,
даже если по-другому.

Бігунок. Нарешті вдалось підписати цей бісів бігунок з англ.мови про перезарухування дисципліни. Завтикала зробити це вчасно, мала потім нерви. Але вже все ок, наступного триму адекватніше це робитиму.

Silicon Valley Startup Culture. Цього тижня у НаУКМА відбулась гостьова лекція Хонора Гандея (засновник Paymentwall Inc.). Розповідав про початок Силіконової Долини, про історії успіху та краху, казав про речі, які важливо пам'ятати, якщо прагнеш щось реалізувати. Відомі речі, але свіжими словами й з зовсім іншого погляду. Корисно було послухати. За кілька днів пан Гандей прочитав ту ж лекцію на Дні Інвестора Центральної та Східної Європи. Там це виглядало трохи крутіше :)

Бутерброди на плацу. Взяли з Просто людьми собі за звичку брати з собою їжу в універ, щоб не шастати по чергам у столовій, а просто сісти разом та поїсти домашненького. Дуже мило посиділи з Таньою на плацу після того як я здала контрольну з програмного забезпечення ПЄОМ, а вона - з матаналізу. Навіть трохи музики послухали, поки на перерві Радіо КВІТ:) грав.

Happy Shake. В одної особливої людини на цьому тижні був ДН, то як подарунок вирішила зробити музичну підбірку для настрою. До речі, скачати можна за посиланням: [link] (може ще комусь настрій врятує).

ДН батька. Цього понеділка в мого тата був День народження. Він обожнює мультик "Злюки-Бобри"! :) Подарувала йому футболку з їх зображенням (напис та малюнок зкомпільовано мною з моєї голови та двох кадрів):

Швидкий Харків. Цими вихідними був турнір "Перша столиця", на який ми з Кідом дуже хотіли поїхати. Але у цю суботу святкувався ДН тата, тому я не змогла - Кід поїхала з новачком у навчальних цілях грати. Але я вирішила зробити сюрприз своїм - я приїхала експресом на другий день. Про це знав лише голова оргкому. Ніколи не знала, що Кід може так верещати з радості :) Інші теж були радісно здивовані. За ці два роки я не пропустила жодного дебатного турніру - взагалі! Налаштована й далі вести таку статистику.

Crazy, Stupid, Love. Дуже хороший, теплий фільм. Раджу.

Тиждень 42. Чорно-білий

Крізь з'їхавший дах краще видно зірки.

День для себе. У середу не пішла на пари, влаштувала собі відпочинок для душі та голови. Слухала музику, дивилась "Зелёный театр в Земфире". Ще, здається кілька фільмів глянула, але вже не пам'ятаю. Добре було, тихо.

День Міма. Влаштувала собі та двом одногрупницям чорно-білий четвер. Прийшла на пару з матаналізу в гримі міма :) Так усі пари й була. Викладачі цілком нормально сприйняли, посміхались. Навіть на нашу кафедру заглянула. А після пар розмалювала дівчат так само й ми пішли гуляти. Фотографувались зі світом та людьми, було весело та чорно-біло, хоча дуже дуже кольорово! Навіть одного нормального за собою таскали. Щиро тому, щоб хтось міг сфотографувати нас втрьох. Світ сприйняв нормально, теж посміхався.

Антре та Ellis. У п'ятницю сходили на концерт вищеназваних гуртів. Наче все ок було, але якось без драйву для мене особисто. Інша публіка цілком тішилась. Звучали навіть композиції, що мені подобаються, але якось мені воно було... чорно-біло. Зате після концерту непогано поспілкувались :) Дішли висновку, що ментос має бути правильним, а Гітлер буває у йогурті.

Тиждень 41. Концертний

Писати формули у мене виходить
краще, ніж зганяти гурти зі сцени.
пані Світлана

Контрольні. З дискретної математики та української мови. Перша - повний виніс мозку. Мало в кого не було істерики після написання, мозок горів. Відчуття неймовірно приємні. Але на такі завдання часу було гранично мало. Українська легше, але часу так само мало. Побачимо, що з того вийшло.

12 жовтня. Феноменальний день. Детальніше у Персонажі [link]. Досі не віриться, що нам вдалося це зробити на такому рівні.



15 жовтня. Теж був концерт. Друга його частина - були вже знайомі Ride the Subway, могилянська студентка Дарина Лавриненко та гурти ТаРута, Антре та С.К.А.Й. Мене, на жаль, на місці не було - цими вихідними поїхала на турнір у Донецьк, тому могла лиш переживати та віддзвонюватись. Вже ввечері з розмови з пані Світланою дізналась, що ТаРута поводили себе досить таки по хамськи - затримали саунд-чек (С.К.А.Й. довелось близько години чекати, щоб перевірити апаратуру), затримали сам концерт, через що Антре довелось трошки урізати свою програму, а С.К.А.Й. знову чекати. Але є плюс - що Антре, що С.К.А.Й. показали себе з дуже хорошої сторони як люди - проявили розуміння та терпіння. Сподіваюсь, що ці казуси з ТаРутою не завадять нашій подальшій співпраці з цими двома гуртами. Щодо ТаРути два висновки: 1) ми їх ніколи не будемо запрошувати, 2) не зв'язуватись з неперевіреними гуртами.
Не живлячись ні на що, публіка була задоволена концертом, нічого більше не зривалось. Вдалося зібрати близько 13,5 тис грн. Ми зробили це :) Трохи відео з концерту:




Арт-хаус-турнір. Саме так ми охрестили донецький "Тенденсі". 16 команд, сім з яких київські, 5 з яких могилянські. Плюс до представництва Києва, але від турніру очікувалось зовсім іншого. Але взагалі було весело. Не можу назвати турнір домашнім, але певна атмосфера в нього була - майже шкільні приміщення з гімном України та таблицями Менделеєва. Процедура випровадження дебатерів з основної аудиторії після обіду, щоб оргком міг прибрати - спочатку Хазяїн ввічливо, але голосно про це просить, а потім виходить Велічко й розганяє всіх благим матом :) Суддівство хаотичне, судді легендарні та не менш хаотичні. Головний суддя на другий день пожартувала, сказавши, що її не буде, бо вона мотнулась у Київ. Їй повірили, а потім довго сміялись, коли вона все ж таки прийшла. Ми з Бабайкою кайф від гри отримали, але у півфінал не пройшли. Ситуація дика, але ми самі винні, як Опосуми на Кубку КНЕУ. Зі своїми могилянцями жили у трикімнатній квартирі недалеко від центру. Нас там було вісім чоловік - гласно повеселились. Десь до пів на першої я та ще кілька гуляли нічним Донецьком - сходили до Донбас Арени, погуляли парком Слави й все таке. Потім закупились продуктами, чаєм та спілкувались вже на квартирі. Десь до пів на четверту грали у крокодила :) Другого дня вже після турніру розділилися й гуляли вже меншими компаніями, але так сталося, що потім півтурніру все одно перетнулось в "Ізбі-Читальні" :) Там затишно як завжди.

Тиждень 40. Набутий

Ти можеш боротися зі своїми
бажаннями, тільки якщо бажання
боротися з ними більше за самі бажання.

Все таке ціле. У четвер після пар вирішили з одногрупницями подуріти. Ну як вирішили... Так вийшло :) Пари закінчились близько години дня, а засідання Дебатного клубу аж о шостій, тому ми мали п'ять годин вільного часу. Ми замовили бокси з китайською їжею, як у справжніх американських фільмах про Нью-Йорк. А поки чекали, то встигли побувати навіть на семінарі з соціології, що відбувався на плацу під відкритим небом. Така ностальгія :) Але я не буду за тим скучити, хоча навіть умудрилася дати кілька відповідей на цьому занятті - то були мої колишні сокурсники та викладач, з яким добре знайома, тому всі трошки повеселились. Але ж і відповіді я давала правильні. Пан Хуткий навіть сказав: "Так і тягнеться рука бали поставити" :)
Після того вже як ми поїли (нас, до речі, троє було), то нас почало трошки ковбасити через перенасичення поживними речовинами. Ми ще змотались у МакДональдс випити кави, що різко додало настрою :) Ми співали, бігали, видавали різні звуки, я лежала на асфальті. Добре було :) Й зовсім без додаткових допінгів. А про "ціле" - "Цілий день, цілу годину, ціла порція... Все таке ціле..." :)

Іра. У п'ятницю зустрілась зі своєю колись дуже близькою подругою. Ми не бачились трохи більше року. Вона трохи змінилась, наче доросліше стала. Дещо втратила. Декого дуже важливого. Це змінює. Гуляли Оболонською набережною - навіть не могла уявити як там гарно ввечері! І як прекрасно спостерігати зміну часу доби саме там. Захід сонця - палаючий! Мені не вистачало Іри. Її мене теж. Обидві відзначили, що Інет-спілкування надає оманливе відчуття близкості - типу, ось - ми ж зовсім "тут", ми завжди поряд! - але це відтягує потребу живого спілкування, й вона нікуди не дівається. Треба буде ще якось вилізти кудись разом найближчим часом. Це те, що важливе.

Вихідні. Були дуже дощові. У суботу нарешті купила собі навушники - вже майже чотири місяці без них мучалась! У ту ж суботу зіграли з Бабайкою на показовій грі на Дебатній Школі КІСІТ-НАУ. Зайняли перше місце - непоганий результат, вважаючи, що ми збираємось разом їхати на турнір "Tendency" на наступних вихідних.

Тиждень 39. No Limits

Ніч довга.
Життя ще довше.

No Limits in Conversation. На цьому тижні від планування перейшли до дій - почали запрошувати конкретні гурти на благодійний концерт в НаУКМА (див. попередній тиждень). Якось абсолютно невхерно почуваєш себе, коли зв'язуєшся з їх піар-менеджерами, з самими гуртами безпосередньо, пояснюєш їм суть концерту, питаєш про технічний райдер та зручний час. Ввечері є потреба трохи прокричатися. Не стримуюсь :) Круті відчуття, не буду лицемірити - це дуже класно розмовляти з відомими виконавцями про щось суттєве. Та й просто розмовляти. Дійсно співаки це щось унікальне - їх пісні то одне, але голос у простій розмові також звучить чаруюче. Як ще світ не здурів жартома? Забула, він же таки здурів. Правда не від того. Але все одно приємно.

No Limits in Moving. Так часто їжджу Україну, що територіальні кордони стираються, не відчуваються. У четвер ввечері їхала до Донецьку, у суботу рано вранці вже вирушила до Дніпропетровську, у неділю ввечері - до Києва назад. Детальніше у Персонажі [link].