Тиждень 4. Швидкий

Пост скриптум у одному з досліджені Плацераці:
"Ми могли б ще писати, але нас порвало те, шо є!".

Гітарна лірика. У понеділок запросила Аню до себе в гості - подруга навіть налаштувала мені гітару. Дуже затишно посиділи. У мене у кімнаті вже давно нікого з друзів не було, це так... не звично, але в той час дуже знайомо виходило. Поїли піци, проглянули нещодавні фото з Донецьку, "пограли" на гітарі. Розмовляли про їжу, хлопців та дитяче виховання. Трохи обговорили божевілля та котів. Приємно знову розмовляти. Потім ще трохи прогулялися зимнім містом - знайшли кицьку, яка залізла у вітрину продуктового магазину, щоб погрітись :)

День Народження Бабайки. Четвер відзначився приємним святкуванням у тісній компанії. Іменинниця то є моя подруга - білява та в той день кучерява. Дуже затишно провели час - Блокбастер дав де розігнатись - ролердром, машинки-стрілялки, дуелі на биках, тир тощо.




В той же день були дебати, на яких на честь свята ми роз'їли величезну піцу, а потім ще пішли у нещодавно відкрите CelentanoPizza й після того розбивали пляшку з-під шампанського, щоб збулося бажання. Невеличке відео того, як це відбувалося :) Насправді воно виглядало не так звіряцько, не такі ми вже й вандали. На фоні можна чути голос Аристократа. Планувалося, що скло полетить у смітник, але задум не вдався, ще й від охоронця ближнього продмаркету тікали.





Маріуполь. Наступного дня, у п'ятницю після планового медогляду бігла на потяг "Київ-Маріуполь". Їхали на закритий турнір - я, Аня (суддя) та Бабайки. Дуже швидкі та цікаві вихідні були. Турнір проводили Маріупольські дебатери, окремо від "Дебатної Академії, й дуже приємно здивували рівнем турніру - все йшло за розкладом, майже ніяких затримок, все чітко, добре злагоджено й кожен знає, що має робити. Команд не багато - лише 20, з них - 10 місцеві; люблю такі домашні турніри, коли всі свої - у всякому випадку у гуртожитку чужих не було. Ніч субота-неділя була довгою. Було весело грати у мафію до о пів на третьою ночі, а потім ще не спати десь до п'ятої. Поїздка відзначилася довгоочікуваними знайомствами, довгими необхідними розмовами, закритим на кухні кальяном, повстанськими піснями, цікавими спогадами та новим досвідом. Не шкодую, що поїхала, хоча подорож з певних причин та наслідків видалася досить специфічною. Таких багато не треба, бо мозок сам себе оформить. Більше фото тут.

Тиждень 3. Специфічний

Криптологія, розглядаємо вхідний
код на 48 бітів у 16тирічній системі.
- Бачите, 'Е' зустрічається у
кожному рядку лише один раз.
- Це судоку!

Підсрачник. Десь так можу назвати початок тижня. Бо увесь цей тиждень непогано стартувала у різних напрямах.


Специфічні враження. Цього вівторка провідала свого друга у лікарні. У нього туберкульоз верхньої частини легенів, закрита форма. Він лежить в інституті Амосова - там свого часу лікувався Микола Азаров (вдало вилікувався) й, коли став прем'єром, то профінансував ремонт та оновлення цієї лікарні. Оскільки хворобу в мого друга виявили рано, вчасно, то з ним все буде добре. Та й по правді - виглядає він навіть живіше за мене, більше того - може гуляти на вулиці, але зараз постійно у масці. Мене теж попросив не забути вдягнути її, коли їхала до нього - на всяк випадок, так безпечніше. Він ще десь у серпні поїхав у Корею на навчання, нещодавно повернувся - й це, власне, була наша перша зустріч за останні півроку - дуже за ним скучила, й дуже специфічна зустріч вийшла. Він сказав, що поки що я є єдиним, хто наважився його обійняти. Та нагодувати Х) Не знаю наскільки добре їх там годують, але він попросив привезти чогось домашненького й був дуже радий моїй "кулінарії" та чаю у термосі. Поспілкувались не дуже багато, але скоріш за все їздитиму до нього тепер щотижня. Цього разу, на жаль, світлин нема - якось воно все забулося. Але наступного вівторка навіть нагадайку собі поставлю. Зараз мені головне, що з ним все буде добре.

Дебати. Дуже радує той факт, що майже щоразу до нас приходять нові люди. Й залишаються з нами, навіть якщо просто проходили повз аудиторію й почули дивні звуки :) Цього разу грали за темою, яку запропонував мій друг, про якого писала вище. Вирішували чи треба надавати право голосу на місцевих виборах особам, що досягли 14річного віку. Досить непогано зіграли, доволі тепло посиділи. Хоча майже всі мої думки все ще були в інституті Амосова.





New_Age Sociology. Все більше соціологів можна побачити на основах матаналізу - тепер там зі мною моя люба подруга з третього курсу. Більшу частину навчального дня провели разом, вікно між матаналізом (лекцією та семінаром) просиділи у філологічній бібліотеці - Юля робила англійську, а дурью маялась. Точніше накидала макет плакату для Дебатної Школи, зробила малюнок для своєї футболки (а потім вночі дороблювала й розфарбовувала), послухала музику і таке. Домовились з нею, що наступного вівторка разом поїдемо до нашого товариша, про якого писалося вище.
Наміри. Знову справджуються - не дивлячись на всю мороку (хоча з Донецьком її було більше), я таки їду зі своїми у Маріуполь на закритий турнір. Щоправда я їду лише як глядач та таймкіпер (людина, що показує дебатеру під час промови скільки часу він ще має), бо програла одне парі своїй подрузі, з якою до того планували грати - вона їде суддею.
Давно вже помітилась закономірність, що чим більше негативу перед поїздкою, або чим більше туди не хочеться (особливо якщо це бажання по суті безпричинне), то тим більш вдалою вона буде. Тому коли щось не вдається, зривається тощо - я лише рада, із запалом берусь за досягнення мети. Поки що майже всі підготовки фігові - значить буде як мінімум дуже добре :)

Контрастний четвер. Почався зі співу пташечок, сонечка та теплого вітерцю, а завершився пухнастим снігом та морозцем. На АДГ було суцільне бла-бла-бла, бо пані Хутка досі не виставила нам адекватних рамок роботи й щось мені підказує, що вона цього не зробить, бо хоче, щоб ми були вільні у своєму виборі. Це має сенс, але ми поки що не сильно вміємо тим користуватись. Й мене це наштовхнуло на певний перегляд своєї ролі виконавця, яка вже давно була обрана й непогано відточувалась. Тепер бачу певні мінуси та тенденцію до стагнації. Буду ще думати. Бо хорошому виконавцю, щоб почуватися комфортно та робити приємні речі необхідний хороший керівник, якого я для себе поки що знати не можу, бо всі ратують за "свободу", не завжди розуміючи сенс або ж не пояснюючи його своїм підлеглим.
Дебатували цього дня англійською мовою про всиновлення дітей расових менших батьками лише тієї ж раси. Дуже цікавим було обговорення до початку гри, коли ми розбирали основні принципи та поняття. До речі, ця тема (дослівно звучить як This House would prefer that the children of racial minorities be adopted by parents of this race) гралася на якомусь з всесвітніх дебатних чемпіонаті. Було б цікаво почути саме ту гру.
Четвер вийшов дуже довгим, бо розбудили мене десь о 8:00, а лягти спати вдалося лише о 3:56 вже п'ятниці - з о пів на третю ночі й до 3:45 розмовляли скайпом з Хазяїном. Непогано насміялися:)

Вихідні. Вийшли насичені розмовами з приємними людьми. Хоча у неділю ввечері відчуваю себе не готовою до нових звершень у понеділок, а лимоном. На відпочинок якось всі забиваємо. Навіть не хочеться краси. На фото зліва моя близька подруга у моєму капелюсі, з якою, власне, й провели майже усю суботу. Тоді ж й придбали квитки до Маріуполя. Це ми сиділи у барі "Барабан", що в одному з дворів Хрещатику, там затишно, але останнім часом все більш людно. А зайці, то просто веселі зайці :)

Тиждень 2. Насичений старт

Если день плохой, то лучшее что
можно сделать - это заснуть его.
Поэтому иди спать, малыш.
Папа

Початок. Тижня видався трохи важкуватим, бо у голові коліщатка майже зовсім не крутились. Зате дурних думок в голові - повно! Ну що ж, певно, десь так і має починатись вихід на навчання :)


Ролердром та дебати. Цього вівторка знов пішли кататись, тільки вже трохи більшою компанією. Мене навіть повалили - бо взагалі падінь вже дуже давно не було, роки може три. Згадалось, що це не так вже й боляче.




Дебатували тоді теж скромненько - два на два. Грали про безвізовий режим в Україні, було непогано - з'явилось бажання трохи про це почитати. Потім вже за традицією сходили в піцерію недалеко від Могилянки - там щовівторка акція "Дві піци за ціною однієї", тому гріх не скористатись такою можливістю :)




Нові обличчя та неочікуваний День Народження. Четвер вийшов найбільш насиченим та приємним днем - нашу викладачку пані Хутку назначили керівником відділу PR НаУКМА й зранку десь о 10:00 вона у телефонному режимі набирала собі ініціативну групу, якщо можна так назвати. Нас набралося чоловік десять, більшість - мої одногрупники, й трохи по брейнгштормили тему іміджу Могилянки. Тепер регулярно збиратимемось та налаштовуватимемо внутрішні та зовнішні зв'язки. Поки що діяльність досить розпливчаста, але ж ми тільки почали.





Тоді ж мали англомовні дебати - про індивідуальність в Інтернеті, тобто чи треба вказувати в соціальних мережах правдиву інформацію. До речі, по-троху повертаються дорогі мені люди, за якими так рвало ще спочатку минулої осені. Невимовно радісно знов бачити їх, розмовляти, дебатувати з ними. Хоча все одно багато речей змінилося, але найкраще ми все одно повернемо. Збираємось за два тижні робити Дебатну школу, бо треба вже налагоджувати роботу ДК, канікули та завали скінчились. До того ж приходять нові люди, цікавляться - треба ж себе якось солідно представити.







А після ДК пішли відмічати День Народження Сенсея (його можна побачити на фото зверху). Народився він насправді 27 грудня, але зібратись вийшло тільки тепер. Дуже затишно, хоч і не довго, посиділи у нього на квартирі. Весело було, коли Сенсей запускав дівчат у хату, а хлопці пішли ще у магазин, й ми оцінили реакцію пані вахтерки - три гарні дівчини й "Добрий вечір. Це всі до мене" :)




Вихідні. Пройшли спокійно. Побачилась нарешті з дівчиною, що п'ять років тому перевернула моє життя. Щоправда погуляли не дуже довго, сходили в кіно (Ранковий підйом - крутяцький фільм! дуже посміхає), можливо скоро знов зустрінемось:) Саме ця дівчина колись на пару зі своєю найліпшою подругою навчили мене по справжньому посміхатись. Ще більш позитивних людей мені ані до, ані після не зустрічалось. Саме вони справжні. Й ця дівчина досі справжня, це заспокоює.

Тиждень 1. Pilot

– Папа, а кто такой шизофреник?

– Сынок, это человек в котором из

бесконечного многообразия личностей

остались жить только две.

Новий Рік. Святкувався з батьками вдома, лягли спати десь о другій. Було досить спокійно, зі смачною їжею та приємними подарунками :) Першого січня ввечері гостювали у моєї тітки. Було дуже радісно побачитись з сестрою - давно вже так не бісилися, значить воно ще нікуди не зникло.



Троє у Донецьку + 1 Зелений_Глюк. Новий рік почався з подорожі до Донецьку. Компанія складалась з мене, чувака, який мене нереально виручив, Сенсея та Хазяїна. Зелений_Глюк це, власне, я, бо було від чого глючити, а бачити мене можна було переважно в зеленому.
Дуже правильний вираз "Головне не де - а з ким", бо завдяки компанії ця поїздка стоїть у мене другою після тижня в палатках у підніжжя Говерли. Трохи вражень після першого дня описано в Неоподаткованому персонажі. Харчувалися в основному в Liverpool'е, жили відповідно у Хазяїна, гуляли містом, свідомістю та териконами. Не знаю наскільки це показово, але нарешті маю малюнки, які ніколи не покажу батькам :) Окреме дякую за "Избу-Читальню" - дуже затишно.



Різдво. Того ж дня, як зійшли з потягу "Київ-Донецьк" мене потягли з батьками святкувати Різдво до бабусі. Чогось так стається, що останнім часом мені дуже радісно бачити своїх родичів, хоч і бачимось доволі часто. Стіл смачний, кицька така ж м'яка, як і раніше - добре, що певні речі ніколи не змінюються.

Skype. Нарешті й у мене є ця штука :) Перший відео-дзвінок відбувся з Сонечком. Трошки поновлюємось й від того теплішає, хоч і важко сподіватись, що колись все буде так само як раніше. Хоча може такий стан речей й на краще - ми ще не знаємо, що буде далі. Сьогодні стукнула думка в голову, що у цьому світі найімовірніше дійсно знають мене лиш дві людини - Сонечко, з якою по-троху поновлюємо стосунки, й той чувак, з яким ми взаємно не спілкуємось й не бажаємо бачити одне одного. Тому всі компліменти можуть стосуватися лише фрагментів => не справжні.


Блокбастер. Непогано повисіли з Аристократом в Блокбастері - ролердром, кава, кіно+попкорн, знову ролердром і морозиво. Зависли там на шість годин, задоволення отримали багато. Знову згадалося як це воно на роликах - невимовно приємне відчуття вітру під крилами :) В принципі, можу порадити фільм "ТРОН: спадок" - сподобався, не напряжний, спецефекти круті, а головний герой схож на Тимура Каштана Батрудінова, але то таке :) Насправді акторська гра дуже хороша - особливий момент, коли Кора (героїня Олівії Уайльд) бачить світанок - дуже ніжно.