Криптологія, розглядаємо вхідний
код на 48 бітів у 16тирічній системі.
- Бачите, 'Е' зустрічається у
кожному рядку лише один раз.
- Це судоку!
код на 48 бітів у 16тирічній системі.
- Бачите, 'Е' зустрічається у
кожному рядку лише один раз.
- Це судоку!
Підсрачник. Десь так можу назвати початок тижня. Бо увесь цей тиждень непогано стартувала у різних напрямах.
Специфічні враження. Цього вівторка провідала свого друга у лікарні. У нього туберкульоз верхньої частини легенів, закрита форма. Він лежить в інституті Амосова - там свого часу лікувався Микола Азаров (вдало вилікувався) й, коли став прем'єром, то профінансував ремонт та оновлення цієї лікарні. Оскільки хворобу в мого друга виявили рано, вчасно, то з ним все буде добре. Та й по правді - виглядає він навіть живіше за мене, більше того - може гуляти на вулиці, але зараз постійно у масці. Мене теж попросив не забути вдягнути її, коли їхала до нього - на всяк випадок, так безпечніше. Він ще десь у серпні поїхав у Корею на навчання, нещодавно повернувся - й це, власне, була наша перша зустріч за останні півроку - дуже за ним скучила, й дуже специфічна зустріч вийшла. Він сказав, що поки що я є єдиним, хто наважився його обійняти. Та нагодувати Х) Не знаю наскільки добре їх там годують, але він попросив привезти чогось домашненького й був дуже радий моїй "кулінарії" та чаю у термосі. Поспілкувались не дуже багато, але скоріш за все їздитиму до нього тепер щотижня. Цього разу, на жаль, світлин нема - якось воно все забулося. Але наступного вівторка навіть нагадайку собі поставлю. Зараз мені головне, що з ним все буде добре.
Дебати. Дуже радує той факт, що майже щоразу до нас приходять нові люди. Й залишаються з нами, навіть якщо просто проходили повз аудиторію й почули дивні звуки :) Цього разу грали за темою, яку запропонував мій друг, про якого писала вище. Вирішували чи треба надавати право голосу на місцевих виборах особам, що досягли 14річного віку. Досить непогано зіграли, доволі тепло посиділи. Хоча майже всі мої думки все ще були в інституті Амосова.
New_Age Sociology. Все більше соціологів можна побачити на основах матаналізу - тепер там зі мною моя люба подруга з третього курсу. Більшу частину навчального дня провели разом, вікно між матаналізом (лекцією та семінаром) просиділи у філологічній бібліотеці - Юля робила англійську, а дурью маялась. Точніше накидала макет плакату для Дебатної Школи, зробила малюнок для своєї футболки (а потім вночі дороблювала й розфарбовувала), послухала музику і таке. Домовились з нею, що наступного вівторка разом поїдемо до нашого товариша, про якого писалося вище.
Наміри. Знову справджуються - не дивлячись на всю мороку (хоча з Донецьком її було більше), я таки їду зі своїми у Маріуполь на закритий турнір. Щоправда я їду лише як глядач та таймкіпер (людина, що показує дебатеру під час промови скільки часу він ще має), бо програла одне парі своїй подрузі, з якою до того планували грати - вона їде суддею.
Давно вже помітилась закономірність, що чим більше негативу перед поїздкою, або чим більше туди не хочеться (особливо якщо це бажання по суті безпричинне), то тим більш вдалою вона буде. Тому коли щось не вдається, зривається тощо - я лише рада, із запалом берусь за досягнення мети. Поки що майже всі підготовки фігові - значить буде як мінімум дуже добре :)
Контрастний четвер. Почався зі співу пташечок, сонечка та теплого вітерцю, а завершився пухнастим снігом та морозцем. На АДГ було суцільне бла-бла-бла, бо пані Хутка досі не виставила нам адекватних рамок роботи й щось мені підказує, що вона цього не зробить, бо хоче, щоб ми були вільні у своєму виборі. Це має сенс, але ми поки що не сильно вміємо тим користуватись. Й мене це наштовхнуло на певний перегляд своєї ролі виконавця, яка вже давно була обрана й непогано відточувалась. Тепер бачу певні мінуси та тенденцію до стагнації. Буду ще думати. Бо хорошому виконавцю, щоб почуватися комфортно та робити приємні речі необхідний хороший керівник, якого я для себе поки що знати не можу, бо всі ратують за "свободу", не завжди розуміючи сенс або ж не пояснюючи його своїм підлеглим.
Дебатували цього дня англійською мовою про всиновлення дітей расових менших батьками лише тієї ж раси. Дуже цікавим було обговорення до початку гри, коли ми розбирали основні принципи та поняття. До речі, ця тема (дослівно звучить як This House would prefer that the children of racial minorities be adopted by parents of this race) гралася на якомусь з всесвітніх дебатних чемпіонаті. Було б цікаво почути саме ту гру.
Четвер вийшов дуже довгим, бо розбудили мене десь о 8:00, а лягти спати вдалося лише о 3:56 вже п'ятниці - з о пів на третю ночі й до 3:45 розмовляли скайпом з Хазяїном. Непогано насміялися:)
Вихідні. Вийшли насичені розмовами з приємними людьми. Хоча у неділю ввечері відчуваю себе не готовою до нових звершень у понеділок, а лимоном. На відпочинок якось всі забиваємо. Навіть не хочеться краси. На фото зліва моя близька подруга у моєму капелюсі, з якою, власне, й провели майже усю суботу. Тоді ж й придбали квитки до Маріуполя. Це ми сиділи у барі "Барабан", що в одному з дворів Хрещатику, там затишно, але останнім часом все більш людно. А зайці, то просто веселі зайці :)
Специфічні враження. Цього вівторка провідала свого друга у лікарні. У нього туберкульоз верхньої частини легенів, закрита форма. Він лежить в інституті Амосова - там свого часу лікувався Микола Азаров (вдало вилікувався) й, коли став прем'єром, то профінансував ремонт та оновлення цієї лікарні. Оскільки хворобу в мого друга виявили рано, вчасно, то з ним все буде добре. Та й по правді - виглядає він навіть живіше за мене, більше того - може гуляти на вулиці, але зараз постійно у масці. Мене теж попросив не забути вдягнути її, коли їхала до нього - на всяк випадок, так безпечніше. Він ще десь у серпні поїхав у Корею на навчання, нещодавно повернувся - й це, власне, була наша перша зустріч за останні півроку - дуже за ним скучила, й дуже специфічна зустріч вийшла. Він сказав, що поки що я є єдиним, хто наважився його обійняти. Та нагодувати Х) Не знаю наскільки добре їх там годують, але він попросив привезти чогось домашненького й був дуже радий моїй "кулінарії" та чаю у термосі. Поспілкувались не дуже багато, але скоріш за все їздитиму до нього тепер щотижня. Цього разу, на жаль, світлин нема - якось воно все забулося. Але наступного вівторка навіть нагадайку собі поставлю. Зараз мені головне, що з ним все буде добре.
Дебати. Дуже радує той факт, що майже щоразу до нас приходять нові люди. Й залишаються з нами, навіть якщо просто проходили повз аудиторію й почули дивні звуки :) Цього разу грали за темою, яку запропонував мій друг, про якого писала вище. Вирішували чи треба надавати право голосу на місцевих виборах особам, що досягли 14річного віку. Досить непогано зіграли, доволі тепло посиділи. Хоча майже всі мої думки все ще були в інституті Амосова.
New_Age Sociology. Все більше соціологів можна побачити на основах матаналізу - тепер там зі мною моя люба подруга з третього курсу. Більшу частину навчального дня провели разом, вікно між матаналізом (лекцією та семінаром) просиділи у філологічній бібліотеці - Юля робила англійську, а дурью маялась. Точніше накидала макет плакату для Дебатної Школи, зробила малюнок для своєї футболки (а потім вночі дороблювала й розфарбовувала), послухала музику і таке. Домовились з нею, що наступного вівторка разом поїдемо до нашого товариша, про якого писалося вище.
Наміри. Знову справджуються - не дивлячись на всю мороку (хоча з Донецьком її було більше), я таки їду зі своїми у Маріуполь на закритий турнір. Щоправда я їду лише як глядач та таймкіпер (людина, що показує дебатеру під час промови скільки часу він ще має), бо програла одне парі своїй подрузі, з якою до того планували грати - вона їде суддею.Давно вже помітилась закономірність, що чим більше негативу перед поїздкою, або чим більше туди не хочеться (особливо якщо це бажання по суті безпричинне), то тим більш вдалою вона буде. Тому коли щось не вдається, зривається тощо - я лише рада, із запалом берусь за досягнення мети. Поки що майже всі підготовки фігові - значить буде як мінімум дуже добре :)
Контрастний четвер. Почався зі співу пташечок, сонечка та теплого вітерцю, а завершився пухнастим снігом та морозцем. На АДГ було суцільне бла-бла-бла, бо пані Хутка досі не виставила нам адекватних рамок роботи й щось мені підказує, що вона цього не зробить, бо хоче, щоб ми були вільні у своєму виборі. Це має сенс, але ми поки що не сильно вміємо тим користуватись. Й мене це наштовхнуло на певний перегляд своєї ролі виконавця, яка вже давно була обрана й непогано відточувалась. Тепер бачу певні мінуси та тенденцію до стагнації. Буду ще думати. Бо хорошому виконавцю, щоб почуватися комфортно та робити приємні речі необхідний хороший керівник, якого я для себе поки що знати не можу, бо всі ратують за "свободу", не завжди розуміючи сенс або ж не пояснюючи його своїм підлеглим.
Дебатували цього дня англійською мовою про всиновлення дітей расових менших батьками лише тієї ж раси. Дуже цікавим було обговорення до початку гри, коли ми розбирали основні принципи та поняття. До речі, ця тема (дослівно звучить як This House would prefer that the children of racial minorities be adopted by parents of this race) гралася на якомусь з всесвітніх дебатних чемпіонаті. Було б цікаво почути саме ту гру.
Четвер вийшов дуже довгим, бо розбудили мене десь о 8:00, а лягти спати вдалося лише о 3:56 вже п'ятниці - з о пів на третю ночі й до 3:45 розмовляли скайпом з Хазяїном. Непогано насміялися:)
Вихідні. Вийшли насичені розмовами з приємними людьми. Хоча у неділю ввечері відчуваю себе не готовою до нових звершень у понеділок, а лимоном. На відпочинок якось всі забиваємо. Навіть не хочеться краси. На фото зліва моя близька подруга у моєму капелюсі, з якою, власне, й провели майже усю суботу. Тоді ж й придбали квитки до Маріуполя. Це ми сиділи у барі "Барабан", що в одному з дворів Хрещатику, там затишно, але останнім часом все більш людно. А зайці, то просто веселі зайці :)
Немає коментарів:
Дописати коментар