Тиждень 41. Концертний

Писати формули у мене виходить
краще, ніж зганяти гурти зі сцени.
пані Світлана

Контрольні. З дискретної математики та української мови. Перша - повний виніс мозку. Мало в кого не було істерики після написання, мозок горів. Відчуття неймовірно приємні. Але на такі завдання часу було гранично мало. Українська легше, але часу так само мало. Побачимо, що з того вийшло.

12 жовтня. Феноменальний день. Детальніше у Персонажі [link]. Досі не віриться, що нам вдалося це зробити на такому рівні.



15 жовтня. Теж був концерт. Друга його частина - були вже знайомі Ride the Subway, могилянська студентка Дарина Лавриненко та гурти ТаРута, Антре та С.К.А.Й. Мене, на жаль, на місці не було - цими вихідними поїхала на турнір у Донецьк, тому могла лиш переживати та віддзвонюватись. Вже ввечері з розмови з пані Світланою дізналась, що ТаРута поводили себе досить таки по хамськи - затримали саунд-чек (С.К.А.Й. довелось близько години чекати, щоб перевірити апаратуру), затримали сам концерт, через що Антре довелось трошки урізати свою програму, а С.К.А.Й. знову чекати. Але є плюс - що Антре, що С.К.А.Й. показали себе з дуже хорошої сторони як люди - проявили розуміння та терпіння. Сподіваюсь, що ці казуси з ТаРутою не завадять нашій подальшій співпраці з цими двома гуртами. Щодо ТаРути два висновки: 1) ми їх ніколи не будемо запрошувати, 2) не зв'язуватись з неперевіреними гуртами.
Не живлячись ні на що, публіка була задоволена концертом, нічого більше не зривалось. Вдалося зібрати близько 13,5 тис грн. Ми зробили це :) Трохи відео з концерту:




Арт-хаус-турнір. Саме так ми охрестили донецький "Тенденсі". 16 команд, сім з яких київські, 5 з яких могилянські. Плюс до представництва Києва, але від турніру очікувалось зовсім іншого. Але взагалі було весело. Не можу назвати турнір домашнім, але певна атмосфера в нього була - майже шкільні приміщення з гімном України та таблицями Менделеєва. Процедура випровадження дебатерів з основної аудиторії після обіду, щоб оргком міг прибрати - спочатку Хазяїн ввічливо, але голосно про це просить, а потім виходить Велічко й розганяє всіх благим матом :) Суддівство хаотичне, судді легендарні та не менш хаотичні. Головний суддя на другий день пожартувала, сказавши, що її не буде, бо вона мотнулась у Київ. Їй повірили, а потім довго сміялись, коли вона все ж таки прийшла. Ми з Бабайкою кайф від гри отримали, але у півфінал не пройшли. Ситуація дика, але ми самі винні, як Опосуми на Кубку КНЕУ. Зі своїми могилянцями жили у трикімнатній квартирі недалеко від центру. Нас там було вісім чоловік - гласно повеселились. Десь до пів на першої я та ще кілька гуляли нічним Донецьком - сходили до Донбас Арени, погуляли парком Слави й все таке. Потім закупились продуктами, чаєм та спілкувались вже на квартирі. Десь до пів на четверту грали у крокодила :) Другого дня вже після турніру розділилися й гуляли вже меншими компаніями, але так сталося, що потім півтурніру все одно перетнулось в "Ізбі-Читальні" :) Там затишно як завжди.

Тиждень 40. Набутий

Ти можеш боротися зі своїми
бажаннями, тільки якщо бажання
боротися з ними більше за самі бажання.

Все таке ціле. У четвер після пар вирішили з одногрупницями подуріти. Ну як вирішили... Так вийшло :) Пари закінчились близько години дня, а засідання Дебатного клубу аж о шостій, тому ми мали п'ять годин вільного часу. Ми замовили бокси з китайською їжею, як у справжніх американських фільмах про Нью-Йорк. А поки чекали, то встигли побувати навіть на семінарі з соціології, що відбувався на плацу під відкритим небом. Така ностальгія :) Але я не буду за тим скучити, хоча навіть умудрилася дати кілька відповідей на цьому занятті - то були мої колишні сокурсники та викладач, з яким добре знайома, тому всі трошки повеселились. Але ж і відповіді я давала правильні. Пан Хуткий навіть сказав: "Так і тягнеться рука бали поставити" :)
Після того вже як ми поїли (нас, до речі, троє було), то нас почало трошки ковбасити через перенасичення поживними речовинами. Ми ще змотались у МакДональдс випити кави, що різко додало настрою :) Ми співали, бігали, видавали різні звуки, я лежала на асфальті. Добре було :) Й зовсім без додаткових допінгів. А про "ціле" - "Цілий день, цілу годину, ціла порція... Все таке ціле..." :)

Іра. У п'ятницю зустрілась зі своєю колись дуже близькою подругою. Ми не бачились трохи більше року. Вона трохи змінилась, наче доросліше стала. Дещо втратила. Декого дуже важливого. Це змінює. Гуляли Оболонською набережною - навіть не могла уявити як там гарно ввечері! І як прекрасно спостерігати зміну часу доби саме там. Захід сонця - палаючий! Мені не вистачало Іри. Її мене теж. Обидві відзначили, що Інет-спілкування надає оманливе відчуття близкості - типу, ось - ми ж зовсім "тут", ми завжди поряд! - але це відтягує потребу живого спілкування, й вона нікуди не дівається. Треба буде ще якось вилізти кудись разом найближчим часом. Це те, що важливе.

Вихідні. Були дуже дощові. У суботу нарешті купила собі навушники - вже майже чотири місяці без них мучалась! У ту ж суботу зіграли з Бабайкою на показовій грі на Дебатній Школі КІСІТ-НАУ. Зайняли перше місце - непоганий результат, вважаючи, що ми збираємось разом їхати на турнір "Tendency" на наступних вихідних.

Тиждень 39. No Limits

Ніч довга.
Життя ще довше.

No Limits in Conversation. На цьому тижні від планування перейшли до дій - почали запрошувати конкретні гурти на благодійний концерт в НаУКМА (див. попередній тиждень). Якось абсолютно невхерно почуваєш себе, коли зв'язуєшся з їх піар-менеджерами, з самими гуртами безпосередньо, пояснюєш їм суть концерту, питаєш про технічний райдер та зручний час. Ввечері є потреба трохи прокричатися. Не стримуюсь :) Круті відчуття, не буду лицемірити - це дуже класно розмовляти з відомими виконавцями про щось суттєве. Та й просто розмовляти. Дійсно співаки це щось унікальне - їх пісні то одне, але голос у простій розмові також звучить чаруюче. Як ще світ не здурів жартома? Забула, він же таки здурів. Правда не від того. Але все одно приємно.

No Limits in Moving. Так часто їжджу Україну, що територіальні кордони стираються, не відчуваються. У четвер ввечері їхала до Донецьку, у суботу рано вранці вже вирушила до Дніпропетровську, у неділю ввечері - до Києва назад. Детальніше у Персонажі [link].

Тиждень 38. Підготовчий

Покажіть мені хоча б одного рок-музиканта,
якому б подобалась влада його країни.
Та хоч якоїсь країни :) Хоч якась влада.

ДистЕду. У понеділок вирішила спробувати могилянську цікавинку - дистанційне навчання [link]. Контрольна, лекція - все ок :) Але все одно на пари треба ходити - бо своєму монітору ти питання не поставиш.

Благодійний концерт. По-троху почали готувати концерт до Дня Академії. Скажена річ, насправді. Початково планували все на 15.10, але через технічні моменти з деякими гуртами довелось ділити концерт на дві частини - перша буде 12го, друга - 15го. Я особисто тому дуже рада, бо 15го мене не буде у Києві :) Тому усі свої сили зараз напрявляю на 12те. У середу виступатимуть гурти: Pur:Pur, Нумер482, Dazzle Dreams та Друга Ріка. На 15те поки що заплановані Антре, ТаРута, могилянський гурт Ride the SubWay та С.К.А.Й. Побачимо як усе буде. Концерти направлені на збір коштів для лікування могилянців, що цього потребують. Мова йде про онкохворих. Ближче до концерту викладу офіційний анонс та більш точну інформацію.

Дебатна Школа Preview. Також в активну фазу вступила підготовка до П'ятої Дебатної Школи НаУКМА - реєстрація учасників, написання програми тренінгів тощо. Афігенно радісні бігали, коли нам дали приміщення, бо ми вже слабо у це вірили :) Дякую Молчанову, що нарешті повернувся й зняв паніку.

Вихідні - ДШ5. Власне, на цих вихідних було проведено Дебатну Школу. Її тренером була я. Знала, але лише зараз відчула як це важко цілий день протягом восьми годин про щось розповідати, зацікавлювати людей, навчати, тренувати тощо. Й так обидва вихідні. Ледь жива, але афігенно щаслива :) Все було краще, ніж очікувалось - ми всі впорались. Не без фейлів, але то було не критично. На другий день прийшло навіть на дві людини більше, ніж на перший - це взагалі унікальний феномен! Побачимо які будуть результати. Наступні кілька засідань також будуть продовженням навчання. Поки що люди запалені.

Тиждень 37. Гучний

"Тени так же важны, как и свет".
Джен Эйр

Джен Ейр. Днями переглянула свою улюблену екранізацію 1996го року. Найбільш справжня, як на мене. За всіма правилами екранізацій - не досить повне відтворення книги, дещо скорочено, дещо трохи змінено, але є чітка лінія розповіді, плавний перехід й сильні моменти. Закохана у цей фільм!



Друга Ріка. Була на концерті цієї суботи. Майже три години крику! Кожну пісню мене трясло та кричало! Кожні слова пропускались крізь мене й виходили назовні гучним кричущим співом. Почувалася дуже живою. Дихала на повні груди, вирізала кожну думку, відчувала кожне слово. Було гучно. Дуже гучно.

Кубок КНЕУ. Цієї неділі мали турнір "Кубок КНЕУ". Все було дуже чітко й добре. Щоправда не обійшлося від кричуших несподіванок.

Та й взагалі все навколо мене кричало. О восьмій ранку на мене все наче різко навалилось й гнуло донизу, все кричало. Хотілось щось зробити. Й найменш шкідливе з усіх варіантів було відрізати волосся. Я не обкорнала себе, просто трохи підстриглась самотужки. Вийшло досить непогано, освіжилась, все добре - відчуття потім афігенні.

На "Кубку" зайняли з Кідом друге місце у фіналі. Кілька цікавинок турніру:

• табулятор я робила вночі з 17го на 18те між третьої ночі та четвертої ранку;
• через це дві команди грали одна з одною три раунди підряд - вони ледь не вбили одне одного! Х)
• у фінал місцевого турніру не пройшла команда, що вже неодноразово грала на міжнародних турнірах, але все норм, вони самі це визнають;
• у стрій дебатерів повернулось кілька хороших людей :)
• ми з Кідом показали дуже хороший рівень гри - на фіналі судді дуже довго не могли визначитись з переможцем, нам не вистачило трохи чіткості (резолюція "Ця Палата об'єднає Корею").

Тиждень 36. Неочікуваний

Make love, peace, debate.

Дебатний Клуб. Початок сезону досить вдалий - на першому засіданні було близько 17ти чоловік. Був навіть Лесик - він якраз був проїздом у Києві :) Посудив раунд, сказав свою експертну думку, поспілкувались. Ввела нову фішку - на засіданні пропоную три теми й потім вже усі присутні обирають, яку саме гратимуть. Поки що показує непоганий результат.

Фізкульт-екскурсія. У вівторок після фізкультури на Трухановому острові мали вікно - то я повела кількох своїх сокурсниць гуляти містом. Пройшлися у глиб центру, Маріїнським парком, Липками, побачили кілька робіт Городецького, загалом походила чимало - повертались Андріївським узвозом - як раз в притик пари з Дискретної математики встигли.

Джен Ейр. Одна з моїх найулюбленіших книг. У п'ятницю пішли з Юльчиком на останню екранізацію з Мією Васіковською та Майклом Фассенбергом. Одразу помітно, що знімали американці про англійців. Це все ж таки дуже різні люди. Початок фільму надто рваний, багато моментів дуже пожмакані, нема цілісної розповіді. Не прочитавши книгу, втрачаєш картину. Але фільм має свої вагому плюси - сильна акторська гра (вже дорослих акторів, бо двом малим, що грали Джен у дитинстві та Адель не віриш абсолютно), необхідні моменти дуже сильно передані, дуже! Фільм чіпляє. Але ця жмаканість... У будь-якому разі раджу до перегляду. Трейлер викладати не буду, бо він вкрай невдалий - складається враження, наче це фільм жахів.

ЦТ-ДР. У неділю була зустріч Форуму Другої Ріки з гуртом. Дуже весело посиділи в "Барабані", поспілкувались. Абсолютно неочікувано було, коли наприкінці зустрічі хлопці роздали усім присутнім безкоштовні квитки на їх концерт 17го вересня з турецьким рок-гуртом. Ми дуже здивувались, було приємно.

Тиждень 35. Новий

Може на тобі й достатньо
одягу, але душа у тебе гола.

Бугі-вугі. Знову відновила свої заняття танцями :) Шалено приємно! Знову всередині тепло, а ззовні грає джаз. Та й не тільки...

Динозавр. У вівторок були з Кідом на презентації поетичної збірки Павла Коробчука "Динозавр". Проходило усе у "Дивані" на Бесарабці - дуже затишна місцинка, комфортна для мене. Сама презентація була приємна, а Павло дико схожий на одного знайомого - усе - вирази обличчя, жести, голос, зовнішність, хода, манера - абсолютно все! Навіть вії такі самі! Хоча вони й різні. Але такі якісь дрібнички дуже нагадували. Хм... Зараз відчуваю, що скучу за тим знайомим. Дуже. Вірші Павла Коробчука дуже гарні, смислові. Частину він зачитував під гітарний супровід - дуже чітко було. Раджу до спілкування та читання.





Фреші. Цього ж дня до презентації була перша неофіційна зустріч фрешів (першокурсників) Могилянки. Навіть не знаю в якому статусі я там була, бо формально є першокурсницею, але спілкувалась зі своїми вже знайомими старшокурсниками, що прийшли подивитись на фрешів. До речі, самих фрешів було дуже мало :) Зате зустрічались навіть магістри.


Scorpions. Якось сиділа ввечері просто шарилась інетом. Побачила у когось в статусі якусь цитату Клауса Майне (соліст гурту), вирішила трошки почитати про них, бо давно вже не цікавилась новинами. Й натрапила на інформацію про концерт у Донецьку 30го вересня цього року - "это судьба!" - останній концерт на території СНГ. Одразу забронювала квиток, на тижні придбала. Щаслива:)


Посвята. Моя справжня. Де я була на своєму місці. Цей день не є най-найкращим, але він в принципі щасливий - я стояла серед фрешів факультету інформатики, поряд були мої найближчі друзі, яких я покликала на свою посвяту, також доєдналися батьки, хоч і бачили щось подібне два роки тому :) Й я нарешті торкнулася черепахи Альми! Було тепло, не дивлячись ні на що. Рижик спробувала прикинутись моєю матір'ю, Кід подарувала велику жовту квітку, назву якої я забула, Бабайка теж торкнулась Альми, Аристократ знову палив з моїм батьком. Навіть Настя прийшла, хоч і мала невдовзі бігти. Мене привітали деякі мої вже знайомі могилянці. Катя зі Степаном передали також листівку зі Швеції, де вони були цього літа. Потім тусили вже на плацу. Чудовий вечір.





Щільність часу. Не можу не відмітити, що починаючи з 1го вересня у мене в один день по два-три влазило, дуже насичено все відбувалось, дуже багато треба було встигати. Й це чарівно - мені того не вистачало, саме так і треба.

Буча. На вихідні поїхала в Бучу - спілкувалась обидва дні з молодшою сестрою. Скучила вже за нею, усе літо не бачились. Цей тиждень був дуже хорошим. Пам'ятаю кілька важких дней у ньому, але в цілому зараз він згадується дуже тепло. Значить все правильно зробила :)